Роман Потішка

Роман з’явився на світ у Кропивницькому, звідки родом його мати. Натомість його батько Михайло народився на Львівщині. Саме тут минули дитячі роки Романа, тато якого працював авіадиспетчером. Не дивно, що син змалечку загорівся цією справою, мав особливе ставлення до авіації та мріяв стати пілотом. Була у Романовому житті ще одна пристрасть – футбол.

По-перше, він сам був хорошим футболістом, а також ще школярем почав відвідувати стадіон "Україна". Невдовзі хлопець потрапив на фанатський сектор і почав підтримувати "Карпати" під час виїзних матчів. Так тривало до літа 2014-го, коли Роман вступив до лав "Азову" і брав активну участь в АТО.

20-річний хлопець виконував завдання у Широкиному і Гранітному, що на Донеччині. Згодом пройшов інші гарячі точки: Марʼїнку, Красногорівку, Світлодарську дугу, Павлопіль, Попасну… Потішка здобув величезний бойовий досвід та проявив себе як дуже хоробрий воїн.

Повномасштабне російське вторгнення Роман зустрів у Маріуполі на посаді командира третьої бойової групи ОЗСП "Азов". Під час одного з вуличних боїв з ворогом Потішка дістав поранення стегнової артерії та втратив багато крові. Однак вже через кілька днів залишив шпиталь та взявся допомагати побратимам. Роман відмовився від можливості бути евакуйованим гелікоптером з оточеного міста.

Ввечері 6 квітня 2022-го разом з Олексієм Яніним із Запоріжжя та Максимом Грачовим з Кривого Рогу (також футбольними фанатами – "Металурга" та "Кривбасу") ухвалив рішення переправлятися катером з "Азовсталі" і возз’єднатись зі своєю бойовою групою. Вранці побратими дізналися, що москалі вразили катер з ПТРК. Рідні та близькі змогли попрощатися з Романом Потішкою у рідному Львові майже через півтора роки – у серпні 2023-го. Вічна пам'ять Роману та всім, хто віддав життя за Україну…