“Захоплююся українським народом”: Франсіско Фернандес – про відкриття сезону, Бабогла, війну та поїздку в гори

– Пане тренере, поділіться, будь ласка, емоціями та відчуттями після п’яти місяців роботи у “Карпатах”?

– Насправді зараз я переживаю дуже щасливий етап у житті. Я вже значно краще освоївся в клубі, у місті та в країні загалом. Зізнаюся, що перші тижні були для мене доволі складними. Це був дуже різкий контраст у культурі, мові й навіть у підході до тренувань – усе суттєво відрізнялося від того, до чого я звик. Проте з часом і завдяки великій підтримці людей у клубі я зміг адаптуватися. Тепер я почуваюся дуже щасливим і сподіваюся, що цей період триватиме якомога довше.

– Наскільки екстремальним є для вас цей досвід – працювати в країні, де триває війна?

– Так, на початку, як я вже згадував, у процесі адаптації деякі речі стали для мене несподіваними. Наприклад, атмосфера навколо матчів, всі заходи перед грою – до такого я не звик. Згодом, поступово пізнаючи місто та спілкуючись із людьми, я почав краще розуміти ситуацію. Мені випала нагода поспілкуватися з військовими, із сусідами, почути їхні особисті історії. І це змусило мене ще більше захоплюватися українським народом - тим, як ви живете й тримаєтеся в таких непростих умовах. На відстані ми лише уявляли, як живеться людям в Україні. Але коли опиняєшся тут, то по-справжньому усвідомлюєш, наскільки це важко. І водночас бачиш, як мужньо ви намагаєтеся продовжувати жити попри всі труднощі. Я також був присутній на кількох пам’ятних заходах. Зокрема, на вшануванні Тараса – фаната “Карпат”, який загинув на війні. Такі моменти допомагають глибше відчути біль людей і родин, які переживають ці втрати. Тепер я набагато краще розумію вашу ситуацію. Якщо спочатку мені було непросто все це осягнути, то зараз я значно глибше усвідомлюю, через що вам доводиться проходити. І я вважаю, що цей досвід змінює мене не лише як професіонала, а й як людину. Він дуже мене збагачує та допомагає особистісно зростати.

– Який з матчів у ролі головного тренера “Карпат” був для вас найскладнішим?

– Якщо є матч, який я б виділив насамперед, то це гра проти київського “Динамо”. Це команда, за виступами якої ти спостерігав ще з дитинства, коли вона протистояла іспанським клубам в Лізі чемпіонів. Тому перемога над нею на виїзді стала справді дуже емоційним моментом. До того ж нас підтримувало багато уболівальників, які приїхали на стадіон, і ми змогли разом пережити цю радість. Цей матч був не лише емоційним, а й дуже важливим для нашої команди, адже він допоміг нам повірити у власні сили та зрозуміти, що ми можемо конкурувати з грандами українського футболу. Саме таку команду ми хочемо бачити в майбутньому – сміливу, амбітну, здатну гідно грати проти будь-якого суперника. І я вважаю, що той матч став певною точкою переосмислення, своєрідним відправним моментом перед наступним сезоном.

– Ви дуже важко розпочинали свій шлях у “Карпатах”. Були невдалі результати, критика, тиск. Чи були ви близьким до того, щоб опустити руки, здатися і покинути “Карпати”?

– Здатися – ніколи. Це суперечить моїм принципам. Безумовно, були непрості моменти, але я завжди довіряв своїй роботі. До того ж у мене вже був досвід подолання складних періодів в інших професійних клубах, тому подібні ситуації не стали для мене чимось незвичним. Футбол змінює країни й мови, але його суть усюди залишається однаковою, особливо, коли йдеться про складні періоди. Я вірив у свою роботу, роботу своїх помічників і в наших футболістів. Я знав, що нам потрібен був лише хороший результат, адже в нас є сильні гравці.

І зрештою все почало складатися на нашу користь. Після цього команда набрала позитивного ходу й провела дуже хорошу другу частину сезону. Ми завжди прагнемо більшого й залишаємося амбітними, але водночас задоволені тим, що показали після зимової паузи. І найважливіше – це те, що нинішній період може стати фундаментом для наступного сезону. Якщо ми всі будемо працювати разом і рухатися в одному напрямку, то маємо всі шанси зробити команду ще сильнішою.

– Раніше ви казали, що Владислав Бабогло є найкращим капітаном у вашій тренерській кар'єрі. У чому його сила та особливість?

– Я залишаюся при своїх словах: для мене Боб – це ідеальний капітан, про якого мріє кожен тренер. Адже капітан є відповідальним за атмосферу в роздягальні, тоді як тренер відповідає за все інше. Саме тому надзвичайно важливо, щоб між ними існувало взаєморозуміння та схожість у поглядах. Мені здається, що в питаннях цінностей ми дуже близькі. Він – людина праці та самовіддачі, щодня прагне ставати кращим, він амбітний і сміливий. Окрім цього, він завжди ставить інтереси команди вище за власні. Я переконаний, що він є чудовим представником команди. За роки роботи у футболі я зрозумів: наявність сильного капітана має вирішальне значення для успіху команди. Боб уособлює всі ці якості. Хоча він і не є місцевим гравцем, але ставиться до клубу так, ніби виріс тут. Він дуже відданий команді та клубу. І, як я вже говорив, у нас дуже схожі погляди на багато речей. Вважаю його прекрасним капітаном і сподіваюся, що він ще довго залишатиметься частиною нашої команди.

– Хто для став відкриттям цього сезону?

– Таких гравців є кілька, але якщо потрібно виділити когось одного, то я б назвав Костенка. На мою думку, він дуже серйозно прогресує, адже його ставлення до щоденної роботи дозволяє йому ставати дедалі більш різностороннім гравцем. Його самовіддача беззаперечна. Особисто я завжди ціную саме таких гравців – відданих справі, залучених у процес, тих, хто щодня викладається на повну як на полі, так і поза ним. І, безумовно, дуже важливо, щоб вони були хорошими партнерами для команди. Костенко лише один із прикладів, адже я міг би згадати ще багатьох. У нас молода команда, в якій чимало футболістів пройшли через Академію клубу. Ми граємо футболістами із цього регіону, і це має велике значення. Я вважаю, що саме завдяки цьому люди можуть відчувати більший зв’язок із командою. Бували матчі, коли у складі було шість, сім або навіть вісім вихованців Академії. І це теж дуже важливий аспект роботи клубу, який потрібно цінувати.

– Окрім вихованців, на поле виходили й легіонери. Чебер Алькайн приєднався до команди в останній момент, не проходив збори. Однак він приїхав і одразу почав показувати якісний футбол. Розкажіть про історію знайомства з ним.

– Я вважаю, що Чебер є чудовим прикладом того, що для успішної адаптації не завжди потрібен тривалий час. На мою думку, вже за три-чотири тижні або максимум за місяць він повністю освоївся. Безумовно, коли футболіст відчуває довіру тренера, процес адаптації проходить швидше, і йому легше інтегруватися в команду. Я знав про Чебера ще з Іспанії – ми не були знайомі особисто, але мені завжди імпонувало його розуміння гри. На мою думку, у нашій команді він демонструє хороший і стабільний рівень. Я багато від нього вимагаю, адже переконаний, що його потенціал ще більший. І впевнений, що наступний сезон принесе нам із ним ще більше позитивних моментів. Я дуже задоволений його ставленням і самовіддачею, так само як і ставленням інших іноземних гравців. Водночас варто визнати, що деяким молодим футболістам процес адаптації дається складніше. Також у нас є досвідченіші гравці – наприклад, Едсон, який вже тривалий час в країні, Бруно. Вони не лише допомагають молодшим партнерам, а й віддають команді максимум, незважаючи навіть на проблеми з травмами. І для будь-якого тренера це має величезне значення.

– Більшість розраховувала, що основну пару центральних захисників складуть Владислав Бабогло і Жан Педрозу. Однак перші сім матчів Віталія Холода у “Карпатах” закінчились без пропущених м’ячів. Чи очікували ви, що Холод гратиме так надійно?

– У випадку з Холодом чи Чачуа вік не має значення. Це футболісти, які суттєво прогресували. Думаю, від моменту мого приходу й до сьогодні вони помітно додали в грі. Їхній розвиток справді був дуже хорошим. Щодо Холода, то я завжди намагаюся бути справедливим. Він потрапив до складу після травми Педрозу й добре себе проявив. Саме тому він продовжив грати та з кожним днем дедалі більше доводив свій рівень. Я завжди намагаюся бути чесним у виборі складу. У мене немає якогось постійного стартового складу. Якщо хтось виходить у старті й заслуговує грати більше – він буде грати більше. Так само було із Сапугою: він замінив Едсона, а потім залишився у складі, бо заслужив це своєю грою. Зараз, наприклад, Ерікі теж отримав свій шанс, провів хороші матчі, й цілком логічно, якщо він продовжить грати. Що я хочу цим сказати? Я не прив’язуюся до одного стартового складу. Не вважаю, що команда може весь сезон грати одним і тим самим складом. Ти починаєш сезон з одними футболістами, але протягом року склад змінюється. Тому я завжди відкритий до змін у стартовій одинадцятці.

– Як вам працювати із перекладачами Сергієм та Назаром, які відповідають за комунікацію в команді?

– Для мене перекладачі сьогодні є надзвичайно важливими людьми в команді. Я повністю їм довіряю, і це має велике значення, адже я знаю приклади колег, які в інших країнах стикалися з серйозними труднощами саме через відсутність такої довіри. Зрештою, між тренером і перекладачем обов’язково повинно бути взаєморозуміння. Водночас я намагаюся обходитися й без їхньої допомоги й спілкуватися з футболістами напряму. Ми поступово вчимо нові слова та шукаємо спільні способи комунікації. Ми говоримо трохи англійською, трохи іспанською, трохи українською. Також використовуємо відео й тактичну дошку. Адже футбол – це універсальна мова, і я переконаний, що ми з гравцями чудово розуміємо одне одного.

– Можливо, з часом у них буде менше роботи, адже ви робите певні успіхи у вивченні української мови. На якому етапі ви перебуваєте та як вам взагалі дається українська мова?

– Я думаю, що вони завжди будуть мені потрібні, адже українська мова для іспанців є доволі складною, особливо коли йдеться про вільне володіння нею. Водночас я вже поступово вивчаю окремі слова, фрази та короткі вислови. Поки що мій рівень залишається дуже початковим. Мені потрібен час для навчання, а донедавна його майже не було. Я займаюся з викладачем, але поки що не мав достатньо можливостей повноцінно навчатися. Сподіваюся, що влітку, коли повернуся, зможу приділити цьому більше уваги. І хотів би, щоб уже в наступному сезоні в деяких інтерв’ю чи пресконференціях я міг більше говорити українською, поєднуючи її з іспанською.

– Який вигляд має ваш робочий день?

– У звичайний день будильник дзвонить о 6:30 ранку. О сьомій ми зустрічаємося з іспанським тренерським штабом, щоб разом вирушити на тренувальну базу. Зазвичай приїжджаємо приблизно о 7:45. У деякі дні, коли роботи трохи менше, встигаємо ще півгодини позайматися в тренажерному залі. А вже близько 8:30 починається основна робота. Далі все залежить від конкретного дня. Іноді ми завершуємо роботу о четвертій або п’ятій вечора. Зазвичай раз на тиждень залишаємося ночувати на базі, щоб ефективніше використати час – особливо в день, коли готуємо план на тиждень і розбираємо наступного суперника. Тому додому я можу повернутися о п’ятій, шостій чи навіть сьомій вечора. Після цього зазвичай маю урок української, англійської мови та продовжую працювати вже вдома. Оскільки я тут сам, без родини, у мене є трохи більше часу. Раз на тиждень люблю прогулятися містом, зайти в центр, випити кави. Мені дуже подобається атмосфера цього міста. Також люблю відкривати нові кафе та ресторани, іноді вечеряю десь поза домом. Перед сном щодня телефоную своїм донькам – зазвичай близько 22:30–23:00. А потім лягаю спати, адже наступного дня все повторюється знову.

– Чи хотіли ви би поїхати у гори, у Карпати?

– Я дуже хочу побачити Карпати й із нетерпінням чекаю моменту, коли матиму повноцінний вільний день, щоб нарешті туди поїхати, адже досі такої нагоди ще не було. Також дуже чекаю кращої погоди. Мені б дуже хотілося відкрити для себе Карпати, тому що одна з моїх пристрастей – це прогулянки в горах і перебування серед природи. І всі, з ким я говорив, розповідають, що це місце справді особливе та неймовірно красиве. Я впевнений, що ми обов’язково туди поїдемо, і, сподіваюся, це станеться вже скоро. Тож мені ще знадобиться допомога когось із вас, щоб скласти компанію та показати мені ці чудові місця.

– Коли ви зараз поїдете додому, в Іспанію, що ви розкажете своїм близьким про Україну та українців?

– Так, я вже розповідаю їм про це. Мене справді вразила сила характеру українців – те, як вони продовжують жити далі, незважаючи на складну ситуацію, у якій перебуває країна. Звичайно, у певних речах ми відрізняємося, але водночас у багатьох моментах дуже схожі. Я також завжди кажу, що українці – дуже виховані та тактовні люди. Вони дещо стриманіші за іспанців, адже ми зазвичай більш відкриті. Втім, для мене це не стало чимось складним, бо, попри те що я іспанець та ще й родом з Андалусії, за характером я теж досить стриманий і небагатослівний. Я намагаюся поводитися коректно з людьми, тому не вважаю, що між нами є така вже велика різниця.

– Які сувеніри ви їм візьмете?

– Під час поїздки додому в березні я привіз багато шоколаду та кави, адже це одне з того, що мене тут приємно вразило – вони справді дуже якісні. А зараз найбільше просять привезти щось, пов’язане з “Карпатами”. Тому цього разу я везу футболки, клубний одяг та іншу атрибутику. Усі – мої друзі, доньки й родина – хочуть мати щось із символікою “Карпат”. Саме це й повезу їм цього разу.

– Не усі футболісти отримують ігрову практику. Чи задоволені ви ставленням до роботи тих виконавців, які рідше виходять у офіційних матчах?

– Я вважаю, що близько 95% футболістів складу отримали свій шанс. Якщо хтось не мав достатньо ігрового часу, то це пов’язано або з конкуренцією на його позиції, або з тим, що він поки не демонструє тих якостей, яких я від нього очікую. Але загалом усі грали – хтось більше, хтось менше. І майже кожен мав можливість вийти у стартовому складі. Щоб підтримувати мотивацію тих, хто грає менше, я намагаюся бути з ними в постійному контакті. Вважаю дуже важливим, щоб тренер чесно пояснював футболісту, у чому він має додавати. Якщо гравець добре працює – я завжди це відзначаю. Але якщо щось не виходить, також говорю про це відкрито. Саме так ми поступово краще пізнаємо одне одного. На мою думку, українські футболісти дуже сильні ментально в сенсі дисципліни та стабільності. Незалежно від того, грають вони чи ні, вони продовжують сумлінно працювати на тренуваннях. Водночас я бачу, що деяким гравцям, особливо молодим, бракує впевненості у власних силах. І це аспект, над яким потрібно працювати ще на рівні академії – не лише над фізичною, технічною чи тактичною підготовкою, а й над психологією. З того, що я бачу в Україні, цьому компоненту варто приділяти більше уваги, адже для мене він є надзвичайно важливим.

– Які позиції ви хотіли б підсилити під час літнього трансферного вікна?

– Так, у нас є чітке розуміння того, чого ми прагнемо. Але все залежатиме й від можливих трансферів. Якщо відбудеться продаж когось із футболістів, це може певною мірою скоригувати наші плани. Проте ми не плануємо великої кількості новачків, оскільки вважаємо, що вже маємо хороший кістяк команди. Найважливішим буде влучно підібрати іноземних гравців, адже саме серед легіонерів очікуються певні зміни. Що стосується конкретних позицій, то поки зарано про це говорити. Потрібно дочекатися подальшого розвитку трансферного ринку й зрозуміти, чи хтось із футболістів залишить команду.

– У кожному матчі сезону, що минув, “Карпати” мали підтримку. Що ви можете сказати вболівальникам, які завжди були поруч з командою?

– Я усвідомив, що раніше не мав уявлення про те, наскільки багато вболівальників у “Карпат”. У повсякденному житті це дуже відчутно – коли гуляєш містом, бачиш, скільки людей підтримує клуб і любить його. Особливо мене здивувало, що навіть на виїзних матчах є багато наших фанатів: хтось їздить за командою, хтось живе в інших містах, але все одно підтримує “Карпати”. Ми постійно відчуваємо цю підтримку як удома, так і на виїзді, а це дуже непросто досягти. Я вважаю, що саме завдяки цьому команда також показувала хороші результати в гостьових матчах. Відчуття підтримки на виїздах має велике значення.

– Дякую вам за розмову! Бажаємо вам гарно відпочити та з новими силами повернутися до роботи у новому сезоні.

– Дякую вам за допомогу та вашу роботу. Так, нам справді потрібно трохи відпочити. Мені – не надто багато, адже доведеться переглядати гравців, але ми постараємося відновити сили й енергію. І коли повернемося наприкінці червня, повернемося з новими силами. Ми будемо готовими дарувати радість нашим уболівальникам. Тут, як мені здається, це особливо важливо – приносити позитивні емоції тим, хто підтримує команду. І це безпосередньо залежить від нашої роботи, тож саме над цим ми й будемо працювати.

Відеоверсію інтерв’ю Франсіско Фернандеса дивіться на нашому YouTube-каналі.