Владислав Лупашко: “Лють і агресія нікуди не зникла”

– Загалом ми не важко почали цей поєдинок. Вплинули наші рішення на м’ячі, у нашій першій зоні. Ми це робимо не для того, щоб набрати 18 дотиків. Ми створюємо певні ситуації, намагаємось затягнути суперника у певні ігрові ситуації. Має бути ухвалення рішення. За помилки ми ніколи не будемо наших гравців критикувати, ми будемо підвищувати голос, коли немає бажання, немає агресії, немає залученості в гру. Ці моменти були в першому тайм. Ми про них поговорили під час перерви і сказали про те, що один гол змінить гру.

Так, ми в десятьох, коли ти в меншості і ти оберігаєш свій рахунок – це одне. А коли маєш намір відігратися, то це вже зовсім інші справи та набагато складніше. Я думаю, що вболівальник має цінувати це, бо не кожна команда УПЛ буде це робити і намагатися відігратися і змінити ситуацію на футбольному полі. Маємо розуміти, наскільки це фізично важко, але футболісти знову показують жагу до перемоги і це надихає. Цей заліковий бал дорогого вартує в тому плані, що прагнення диктувати свої умови є і це дуже добре.

Загалом вдесятьох у другому таймі ми створили набагато більше гольових моментів і мали вигравати цю гру. Моменти Шаха, Фабіано не добіг, Іґору Невесу теж не вистачило одного кроку, щоб це був гольовий епізод. Не сподобалося багато трактувань. Вони були змазані, але ми розуміємо, що у кожного рефері є свій стиль і він його дотримується. Бентежить те, що він навіть не дивився VAR, бо ситуації були досить спірними: Клименко, Фабіано, вилучення Бабогла… Наскільки він був розвернутий до своїх воріт. Чи був Жан, який страхував поруч. Якщо ти ухвалюєш такі сміливі рішення, то, коли у нас є VAR, треба його дивитися. Тому це трохи засмутило.

– Як вдалося перевернути гру, враховуючи, що команда суперника була в меншості?

– Все банально і просто. Коли у минулому сезоні нас хейтили за деякий наш вибір гри, манери, проти сильного суперника… Ми про це казали, а хтось жартував. Сміливість є або її немає. Ти не можеш сьогодні прийти і сказати, що ми будемо боягузами, а завтра будемо агресивно тиснути і грати – це неможливо. Якщо ти обираєш агресивну і сміливу лінію, то це буде повторюватися від гри до гри, від моменту до моменту. Це вже є у ДНК, вони розуміють, що ми не будемо відступати, а будемо тиснути. Тому і вдається це. Великої заслуги тренерського штабу в цьому немає. Ми підвищили голос, показали ігрові моменти, які треба, внесли корективи у деякі рішення на м’ячі та все змінилось.

– У минулому сезоні ви доволі стабільно обирали воротарів: у першій частині сезону грав Олександр Кемкін, другу – Яків Кінарейкін. Зараз є певна аритмія в плані вибору. З чим це пов’язано?

– Тим, що вони непогано проявляють себе на тренуванні. Назару дали зіграти кубковий матч, зараз зіграв Кліщук. Розуміли, що Домчак ще їде у збірну і там буде грати. Це нормальний процес і головне, що вони відчувають довіру, а решта такі речі… Загалом я вважаю, що можна робити ротацію з воротарями, це не проблема. Не залежить від того, скільки ти матчів зіграв: один чи десять. Ти маєш виходити на поле та робити свою справу. Якщо ти грав би один матч і отримував тиск ігровий тільки під час матчу… Він отримує тиск впродовж тижня і таких ситуацій у нього дуже багато. Це не залежить від того, що воротар грає певну кількість матчів, чи те, що він дебютує. Не зважаю на те, що у нього буде більше чи менше впевненості у своїх діях.

– Обидва голи – це наслідки доволі грубих помилок. Як ви сприймаєте їх? Чи можна говорити про те, що другий гол це ваше прагнення грати у білд-апі та ви морально готові, що іноді таке траплятиметься?

– Ми морально готові до цього, але наголошуємо на тому, що гравець на м’ячі має ухвалювати рішення. Там було взагалі недоцільно починати білд-ап у такому вигляді. Ми про ці моменти теж розмовляємо впродовж тижня, моделюємо ігрові ситуації. Кожне рішення має бути наслідком чогось. Тут сам розвиток білд-апу не був оцінений і не було доцільності в цьому розвитку. Я сприймаю ці помилки нормально, якщо вони не системні. Ми не будемо критикувати когось, але знову ж таки, дуже важливо в контексті нашої гри – це ухвалення рішення. Ми даємо на відкуп дуже багато гравцям, ми віримо у них, але вони мають розуміти не наслідки, а мають розуміти доцільність і аналізувати становище гравця суперника, яку зону ми створюємо. Не в тому сенсі, що нас десятеро і ми не можемо цього робити. Не в цьому питання. Адже це можна робити і в меншості, але доцільність, доцільність – це найголовніше.

– У другому таймі у вас було кілька нарад зі своїми помічниками. Цікаво, які були теми цих нарад і як народилося рішення, що Жан Педрозу догравав матч на позиції опорника. І взагалі здавалося, що ви догравали з одним центральним захисником?

– Ми розуміли, що нам потрібен підбір м’яча, що вони сідають низько і хочуть контратакувати зі швидким нападником. Ми розуміли, що в нас вже використаний один слот заміни і ми не маємо більше, тому що ми випускали Адамюка в першому таймі. Нам треба було впливати на гру і не робити заміни. Клименка ми випустили на позицію лівого захисника, але він мав грати більше в центрі. Коли ми втрачали м’яч, то він опускався у зону лівого фулбека. У Мірошніченка була жовта картка, бачили, що під нього випускають швидкісних гравців. Ми хотіли цю зону трошки освіжити та дати дебютувати Киричку або Кокодиняку, але потім зрозуміли, що нам потрібен Клименко, який буде забезпечувати підбір м’яча. Також вагалися з позицією Бруно, де йому буде краще реалізувати свої дії: на фланзі чи у центрі. Бачили, що він фізично просідає, намагались сховати його фізичний стан і дати йому грати на м’ячі, тож він грав ближче до Фабіано на фланзі. Плюс Пабло отримав травму. Він сказав, що йому прямими ногами стрибнули і він думає, що там тріщина або перелом пальців. Сказав, що не відчуває їх взагалі. Рішення трактуються дуже дивно. Кожен наш епізод – це жовті за емоції. Суперник вибиває м’яч, викидає – суддя закриває очі, розвертається. Воротар падає біля стійки, він кличе лікарів. Це дуже схоже на те, що у нас якесь свавілля.

– Було таке враження, що у команди щось змінилось порівняно з попереднім сезоном. Зникла якась лють, агресія, інстинкт хижака зник. Так, немає Очеретька і Стецьков травмований. Як ви думаєте, з чим пов’язано, що менталітет змінився?

– А коли ви востаннє бачили, що команда, програючи вдесятьох 0:2, продовжувала намагатися грати першим номером і відігравалась? Коли ти граєш і тебе рахунок влаштовує – це одне. Коли команда програвала 0:2, граючи в меншості та створювала набагато більше моментів. Згадайте гру. Важко це зробити. Лють і агресія нікуди не зникла. Коли ти “Шахтарю” забиваєш три голи, намагаючись грати на м’ячі – хто ще так робив? Я не згадаю. Я не згоден з тим, що ми втратили агресію. Нам дуже добре вдавалося у тому сезоні комплектувати команду. Ми вдало підсилювалися, а ці гравці, які приходили, були основними. Футболісти, які прийшли влітку – Мірошніченко, Адамюк і воротар – ставали основними. У ході сезону добирали Жана і Бруно, вони ставали основними. Взимку взяли Сича і Краснопіра, вони стали основними. Зараз нам не вдалося спрацювати комплексно так, щоб ми стали сильнішими. Щоб гравці, які прийшли витіснили тих, які вже у нас були. Загалом я думаю, що це все аналіз результату. Вилучення, два пропущені голи… Це ж не суперник створив ці моменти. Пропустили голи і все. Маємо розуміти, якби я не ставився до “Оболоні” та цього стадіону, які би в мене не були згадки… Але знову ж таки ми граємо на м’ячі. Ви бачили, скільки м’ячів ми губили через те, що він застрягає, бо немає поливу поля. Ми маємо розуміти, що у нас прагнення до того, щоб усі команди в Україні грали другим номером. Такий стан газону не дозволяє якісно діяти першим номером. Коли “Кудрівка” награє комбінацію, передача назад і в один дотик б’є за спину, то м’яч не летить до воротаря, він зупиняється і це перевага до нападника. Коли ти в позиційній обороні сідаєш і чекаєш контргри, відсоток браку підвищується через те, що м’яч задовується. Інстинкт хижака… Можливо, так. Маючи у другому таймі багато потенційних моментів для голів. Ми маємо бути агресивнішими та вигризати ці моменти. Тут я згоден на сто відсотків. Фабіано не добіг, Невес, Краснопір. Напевно, люди цього не бачили, але я чітко бачив, що це гольові моменти. Два метри, метр… Цього не вистачає наразі ю. Знову ж таки, ми забиваємо голи, створюємо моменти, маємо характер і це показник того, що атмосфера, мікроклімат і віра в те, що ми робимо -– вона живе в наших серцях.