Віталій Пономарьов: “Нічого страшного не трапилося”
– Звичайно, неприємно програвати. Потрібно аналізувати та рухатися далі. Наш голкіпер припустився помилки, однак це не одна зі складових футболу. Нічого, потрібно рухатись далі. Сезон довгий. Нічого страшного не трапилося.
– Чи був для вас цей матч принциповим, враховуючи ваш досвід тренерства у “Русі”?
– Абсолютно звичайний матч для мене. Нічого принципового не було. Кожна команда сама собі обирає план на гру. Є команди, які виграють матчі, діючи другим номером, є ті, котрі виграють, домінуючи. Однак сьогодні, починаючи з 25-ї хвилини, я вперше у своїй кар’єрі побачив настільки сильне затягування часу. Скільки часу я працюю – з таким ще не зіштовхувався. Тому не думаю, що це буде подобатись вболівальникам. Особливо львівським. Я знаю, які у Львові вболівальники і вважаю, що вони є найкращими в Україні. Але я не думаю, що їм подобатиметься такий футбол. Арбітр повинен керувати такими моментами. Футбол потрібно грати гідно. Можна багато говорити, що хтось хоче намагатись грати футбол, який в Україні ще ніхто не грав. Але такий футбол, як сьогодні, точно ще ніхто в Україні не грав.
– Чи здивували вас сьогодні “Карпати” своєю грою?
– А чим вони могли здивувати? Ми помилилися, пропустили гол. Все. Більше я від них нічого не бачив, ні моментів, нічого… Думаю, зараз я це об’єктивно аналізую.
– Чому в атакувальному плані команда не була схожою на себе?
– Я вважаю, що сьогодні ми достатньо створили моментів та ударів по воротах. Стосовно Проспера – я б не робив з нього зірку. Він такий же футболіст, як будь-хто інший. В нього також будуть невдалі матчі. Не потрібно завжди вимагати від нього феєрії. Він молодий хлопець, 2003 року народження, тому йому є куди прогресувати. Я вважаю, що центр поля ми сьогодні не програли.
– З чим пов’язана зміна тактичної схеми саме на цю гру?
– Ми готуємось до кожного суперника індивідуально, “Карпати” не виключення. Вирішили зіграти 4-3-3. Хоча на початку гри ми вишикувались у 5-3-2 при обороні. Ми граємо різними схемами і готуємось до кожного суперника. Сьогодні вирішили грати так.
– Яку роль сьогодні зіграла повітряна тривога?
– Не вважаю, що ключову роль. Ми живемо в такий час, що потрібно звикати. Добре, що ми в принципі можемо грати у футбол. Тому скаржитися не будемо. Ми живемо в таких умовах.