"Перша українська пісня про футбол": у мережі опублікували унікальне відео про "Карпати"

12 червня 2026 р.
Лев
Нещодавно на порталі "Суспільне Медіатека" з’явився телефільм Львівського телебачення "Пісні над Львовом". Серед одинадцяти пісень, які звучать у фільмі 1972 року, є особлива – про львівські "Карпати". Її створили спеціально для цього фільму.
95 Карпати 4.4.1972

“То не трембіти в горах, не водопадів хори – гукають, не втавають. То на зелене поле серед людського моря "Карпати" вибігають”, – так починається пісня, яку виконують студенти Львівської консерваторії Іван Попович та Оксана Гринчишин. Згодом у фільмі демонструють моменти футбольного матчу. Якого саме – сказати складно. Проте на кадрах можна розпізнати карпатівців Богдана Грещака та Петра Данильчука.

Історик української естради Михайло Маслій, котрий відвідував поєдинки львівської команди, починаючи з 1971-го, каже, що вперше натрапив на цей фільм після публікації на “Суспільне Медіатека”.

“Це перша українська естрадна пісня про футбол, – запевняє пан Михайло. – Цікаво, що вона присвячена не “Динамо” чи іншій команді, а саме “Карпатам”. Це можна пов’язати з піднесенням, що спричинила перемога команди в Кубку СРСР 1969-го та подальший вихід до Вищої ліги. У Львові було багато людей здатних написати справжні пісні”.

У титрах вказується ім’я автора слів та музики – “А. Пророк”. Проте ні Маслій, ні сам виконавець пісні Іван Попович гадки не мають, хто саме міг створити цей музичний твір.

“Я напередодні переглянув цей фільм і пісня про “Карпати” мені дуже сподобалася, – каже Іван Попович. – Разів п’ять її переглянув. Не можу назвати себе футбольним уболівальником. Жодного разу не відвідував стадіон “Дружба” – лише під час запису цієї пісні. Кілька разів виступав перед футбольними матчами, але, відверто кажучи, футбол не є моєю пристрастю”.

Іван Дмитрович пригадує, як мав змогу потрапити на фінал Кубка володарів кубків 1975-го, коли у швейцарському Базелі київське “Динамо” зустрічалося з угорським “Ференцварошем”: “Я тісно товаришував з воротарем киян Євгеном Рудаковим. Так трапилося, що перед тим фіналом я виступав у Базелі, тож Рудаков запропонував мені відвідати гру, однак я відмовився. Тільки ввечері перед грою у компанії Рудакова та Володимира Мунтяна пройшовся вулицями Базеля. А вже наступного дня “Динамо” перемогло 3:0”.

126001

Вплив “Карпат” на суспільне життя Львова та України не обмежувався лише футболом. Михайло Маслій фіксує важливі історичні моменти: “У Львові було єдине табло українською мовою. На стадіоні “Дружба” склади команд оголошували українською мовою. Такого не було ніде. Не дивно, що тут народилася ця пісня. Раніше існувала лише футбольна пародія на “Черемшину”.

До речі, про диктора. 16 травня відійшов у засвіти відомий український диктор Олександр Сафонов. Саме він проводив перший футбольний репортаж по телебаченню, у якому львівські “Карпати” 26 травня 1970-го грали з володарем Кубка Бразилії – “Палмейрасом”. А ще на стадіоні “Дружба” Сафонов українською мовою оголошував склади команд.

oleksandr-safonov

"Живучи у Львові, завжди намагався розмовляти чистою рідною мовою. Через те до мене добре ставилися і навіть не звертали уваги на моє російське прізвище. Тодішній директор стадіону Микола Костиркін запросив мене до співпраці. Переді мною футбольним коментатором у Львові був Юліан Кордіяк. Хоч не дуже цікавлюся тепер футболом – дивлюся лише матчі Ліги чемпіонів, європейські й світові першості, – але як зіграли наші “Карпати”, хочу знати завжди”, – цитує Сафонова історик.

Маслій додає, що згодом Юрій Рибчинський та Левко Дутковський, засновник і керівник вокально-інструментального ансамблю “Смерічка”, створили українську естрадну пісню "Гол-Футбол", яку приурочили до Олімпіади-1980. Пізніше, у 1984-му, коли співак Назарій Яремчук заочно навчався у Київському інституті культури, він написав вірш “Київське “Динамо” із музикою Олександра Злотника, який став піснею.

“Назарія запрошували на вручення нагород, які часто у ті часи здобували кияни. Назарій був улюбленцем, адже він сам любив грати у футбол і вболівав за “Буковину” та “Динамо”, – каже Маслій.

Пан Михайло також згадує про Ігоря Білозіра, давнього вболівальника “Карпат”, який не пропускав жодного матчу улюбленої команди: “Дивуюся, чому Ігор не написав пісню про “Карпати”. Він дружив з багатьма футболістами, зокрема, Степаном Юрчишиним та Ігорем Кульчицьким. Вони часто відвідували концерти “Ватри”.

Ігор_Білозір_на_стадіоні_Україна_1

Історик розповідає про цікаву особливість того часу: “У радянський час у потягах полюбляли крутити пісні – бригадири вмикали касети. Тож якщо ти захмелів або сплутав і сів не у той потяг, то ще у Києві на пероні міг зорієнтуватися завдяки музиці. Якщо ти сідав на потяг до Луцька, то звучало тріо Мареничів, до Львова – “Ватра” Білозіра, на Закарпаття – Іван Попович, а Яремчук, Дворський чи “Смерічка” співали на Чернівецькому напрямі”.

Зв'язок Івана Поповича та футбольного клубу “Карпати” не обмежується тією піснею з 1972-го. Пісня “Золото Карпат” часто лунає у роздягальні команди, а легенда клубу Амбросій Чачуа обрав “Золото Карпат” як пісню, котру вмикають на стадіоні “Україна” після його забитих голів.

img_7132-1

“Ми надіслали по кілька улюблених пісень Владиславу Бабоглу, він створив плейлист, який ми вмикаємо перед іграми та після вдалих матчів у роздягальні. Моя улюблена? “Золото Карпат” Степана Гіги”, – казав нещодавно Амбросій Чачуа.

“Степан написав її 27 років тому, – розповідає Іван Попович. – Ми познайомилися з ним в Ужгороді, давно товаришували. Спочатку Гіга виконував мої пісні “І сопілка, і цимбали”, “Василину”… А потім його дружина попросила виконати мене його пісню “Золото Карпат” – мені вона одразу припала до душі. Я навіть виступав з нею у Токіо. Вона так сподобалася людям, що деякі японці називали мене “Іван Золото Карпат”. Тому мені приємно, що ця пісня живе й донині, а її люблять футболісти та уболівальники “Карпат”.