"Ми тут, щоб віддати шану воїнам": фанати іноземних клубів відвідали Меморіал Героїв

Тарас Чучман, Ростислав Шийко, Юрій Осадчук, Тарас Березюк, Юрій Рудий, Андрій Балай, Павло Кириченко, Олег Мазур… Для кожного із цих новітніх українських героїв "Карпати" були чимось особливим і знаковим. Дехто мріяв виступати у зелено-білих барвах, займаючись у клубній школі, хтось віддано вболівав за "левів" із трибун стадіонів. Після російського повномасштабного вторгнення усі вони пішли боронити рідну землю. А нині спочивають на Меморіалі поруч із Личаківським кладовищем.

– Для нас це велика честь. Ми тут, щоб віддати шану українським воїнам, – каже Рейо, фанат талліннської "Флори", чинного чемпіона Естонії. – Естонський народ солідарний з українським. Ми знаємо про війну абсолютно усе і щиро співчуваємо вам.

Його товариш Марек розповідає про одного із загиблих воїнів Тараса Чучмана, який відійшов у засвіти внаслідок артилерійського обстрілу під Мар’їнкою 4 квітня:

– Ми неодноразово зустрічалися  з Тарасом. Він був дуже добрим та позитивним хлопцем. Раніше до Львова ми їздили на фанатські турніри, та сьогодні причина нашого візиту зовсім невесела.
Горизонт на Меморіалі Героїв закривають сотні синьо-жовтих стягів. Поруч із кожним – своя життєва історія із нестерпним усвідомленням незавершеного: "Не встиг виховати, не встиг пожити, не встиг порадіти, не встиг насолодитися, не встиг створити, не встиг зробити…" Видніються й інші полотна: військово-морські сили, десантно-штурмові війська, "Азов", "ПЛАСТ", "Карпати"… Юрба наближається до хреста, обмотаного зелено-білим шарфом. Поруч із ним дві жінки – Оксана, дружина Тараса Чучмана, та Орислава, його сестра.

Олег Солдатенко, один з ініціаторів заходу, встигає привітатися з ріднею свого загиблого товариша і починає розповідати про Тараса. Сльози не дозволяють йому завершити. Уболівальники "Флори" кладуть фанатські рози на могилу Тараса, зверху додають прапори Естонії.

Праворуч, трохи вище, могили ще двох фанатів "Карпат". У середині жовтня про смерть Юрія "Тая" Осадчука із Lviv City Firm та Ростислава "Дрогобича" Шийка із Banderstadt Ultras громадськість дізналася практично одночасно. Раніше вони неодноразово зустрічалися на секторі, нині їхні могили розташовані неподалік. Гості намагаються знайти слова для Марти, дружини Ростислава. Поруч із могилою сина і матір Юрія.

Синьо-жовті стрічки, зелено-білий хресту, символіка "Карпат". Це – місце останнього спочинку Тараса Березюка. Він – командир взводу 24-ї окремої механізованої бригади, а до війни викладач історії та соціології. Загинув у День Незалежності України.

Після відвідин Меморіалу фанати прямують до стадіону "Школяр", де відбувається товариська зустріч між фанатами "Карпат" і вболівальниками з інших країн. Символічний перший удар виконують дружини Тараса Чучмана та Ростислава Шийка. Хвилина мовчання, оплески та стартовий свисток.

– Тарас не схвалював мої походи на "Україну". Жартував, що я на стадіоні – не на фарт", – пригадує Оксана Чучман. – А зараз я на стадіоні, спостерігаю за футбольним матчем. Але вже без нього. Це дуже незвично.

Кайл, вболівальник з Північної Ірландії, каже, що давно не виходив на поле. Приїжджав сюди на турнір EUROFANZ, а 9 років тому вирішив залишитися у нашому місті на постійно. Займається волонтерською діяльністю.

– Хоч я і з Белфаста, та вболіваю за дві команди: лондонський "Арсенал" та львівські "Карпати", – стверджує.

Матч завершується перемогою фанатів "зелено-білих" – 8:3. Рахунок не дуже засмучує команду, яка поступилася. Вони втомлені, але задоволені.

Наступного дня значна частина іноземних фанатів повертається додому. Можливо, згодом вони знову приїдуть до Львова, відвідають Меморіал Героїв, зіграють у футбол і відсвяткують перемогу України у війні. А поки тисячі українських воїнів продовжують справу своїх полеглих побратимів у боротьбі з російським злом.