“Ми повинні готувати гравців для основної команди”: Роман Гнатів про особливості Другої ліги, розвиток молодих гравців і кадрову політику “Карпат-2”

– Романе Михайловичу, наближається до завершення перше коло чемпіонату. Як оцінюєте дебютний сезон для “Карпат-2” у Другій лізі?

– Якщо оцінювати за п’ятибальною шкалою, то поставлю “четвірку”. З огляду на те, що у нашій команді грають в основному молоді хлопці. Зокрема, є ті, хто ще навчається у школі: 16-річні та 17-річні футболісти. У Другій лізі вони отримують хороший досвід і, в принципі, справляються з цим. Звичайно, важко грати проти команд, за які виступають досвідчені футболісти, котрі пройшли школу Прем’єр-ліги та інших чемпіонатів. Однак хлопці намагаються протидіяти їм, як індивідуально, так і командно. Тому оцінюю сезон на четвірку.

– З якими найбільшими труднощами ви зіштовхуєтеся?

– Усе відбувається у комплексі: і тактична, і психологічна підготовка. Більше виникає помилок тактичного плану. А бувають матчі, після яких навпаки на перший план виходить психологія. Хлопці переживають через поразки, тож потрібно їх підвести до оптимального психологічного стану, щоб вони були готовими. Є різниця між дорослими та молодими футболістами. Молоді гравці завжди налаштовані максимально, не важливо, який суперник. У нас апріорі немає слабких опонентів. Навіть команди, які йдуть нижче за нас у турнірній таблиці – у них теж є досвідчені футболісти. Такої молодої команди, як у нас, немає ні в кого. Тому наше завдання – підготувати гравців, щоб не було страху перед іменитішими суперниками, щоб вони були розкутими, не боялись грати та навіть помилятися.

– Як вам рівень Другої ліги у поточному сезоні?

– Команди, які перебувають на вершині турнірної таблиці, а це “ЮКСА” та “Звягель”, люблять грати першим номером, у комбінаційний футбол. Натомість ще один лідер, “Дружба”, відрізняється своїм стилем від них. Вона грає другим номером, від оборони та чекає свого шансу, хоча має у розпорядженні непоганих футболістів. Відзначу “Кудрівку” та “Скалу 1911”, які мають хороший підбір футболістів, але поступаються класом. Решта команд, на мою думку, є рівними між собою.

– З ким із суперників було грати найважче?

– З “ЮКСОЮ” та “Звягелем” було і важко, і цікаво. Тому що вони самі грають та дають іншим грати. Наприклад, матч проти “Дружби”, який ми програли 0:5, не можу назвати важким в плані гри. Однак ці моменти, які “Дружба” створювала, усі реалізувала – звідти і розгромний рахунок. В емоційному плані найважче було з київським “Локомотивом”. Це дуже неприємний суперник. Після кожного епізоду їхні гравці падають на газон, симулюють, провокують. І ці провокації не дали нам зіграти у свій футбол. Ми попереджали хлопців, що “Локомотив” може діяти таким чином. Утім під час гри емоції взяли гору. Як наслідок – дванадцять жовтих карток і дві червоні.

– Яким поєдинком у цьому сезоні ви пишаєтесь і можете назвати зразковим?

– Важко виділити якусь одну гру. Напевно, це всі матчі, де ми здобули перемогу. Однак мені сподобався і матч проти “ЮКСИ”, хоча ми і програли. Навіть проти “Звягеля” грали непогано, але теж поступились. Взяти до прикладу двобій у Тростянці, де ми поступилися 0:2. Я би не сказав, що вони нас перемогли по грі. Ми не реалізували свої моменти, а суперник свої нагоди використав. Найбільше запам’ятовуються все-таки переможні матчі. У Вінниці, де ми перемогли “Ниву” з рахунком 4:1, теж було важко і ми очікували непростої гри. Наші хлопці вийшли на поле з впевненістю і нам вдалося їх переконати, що не імена грають у футбол, тому їм вдалося нав’язати свою гру “Ниві” та здобути таку перемогу.

– Ви прийняли команду, яка проходила збори з іншим тренером. Чи не було складно?

– Складно не було, оскільки команда вже з першого туру готувалась за тією програмою, яку вимагає головний тренер першої команди Мирон Маркевич. Нам потрібно було підтягнути певні моменти, вдосконалити техніко-тактичну підготовку, однак ми це робили вже по ходу сезону.

– Ви намагаєтеся грати за тактикою і стилем, як основна команда, чи все-таки імпровізуєте та шукаєте альтернативу?

– У нас один напрямок і ми повинні готувати футболістів, які залучаються до першої команди навіть на тренування, не кажучи вже про матчі. Щоб футболісти були готовими до тих вимог, які є в основній команді. Тому ми притримуємося тактики та стилю першої команди.

– У ваш тренерський штаб входять Ігор Ощипко, Денис Кожанов і Олег Стронціцький. Як вам працюється?

– Ми швидко знайшли спільну мову. Відчуття такі, ніби ми колись разом працювали і добре один одного знаємо. У цьому плані робота проходить комфортно та плідно. Я вважаю, що у нас із цим все дуже добре.

– Кістяк “Карпат-2” складають хлопці 2005-го року народження, а настаршим у колективі є Денис Кожанов. Якою є Денисова роль на полі та у роздягальні?

– Денис – справжній лідер команди, не тільки за грою. Він мало говорить, але коли щось каже, то робить це по суті, а хлопці до нього дослухаються. Кожанов не тільки під час матчів, а й під час тренувань показує, як треба ставитися до футболу. Виключно молодими хлопцями грати важко. У команді повинні бути кілька досвідчених футболістів. У нас є Денис Кожанов і він справляється з цією роллю.

– Чи важко таким юним хлопцям звикнути до дорослого футболу?

– Безперечно. Перше – це швидкість гри. У нас є хлопці 2007-го року народження, які ще можуть виступати у Дитячо-юнацькій футбольній лізі України, а вже грають у Другій лізі, оминувши рівень U-19 чи U-21, який існував раніше. Другий момент – це антропометричні дані. “Карпати-2” – не така висока чи потужна команда, це відчувається у боротьбі. Однак хлопці стараються. Вони намагаються використовувати свої сильні сторони. Зрештою, боротьби не уникнеш, тому ми пропускаємо багато голів зі “стандартів”. Суперник банально протискає наших гравців. Їм потрібно наростити м’язи, подорослішати, але це хороша школа для них.

– Ви також залучаєте гравців, які виступають за Академію “Карпат” U-17: це Домчак, Резнік і Пилипчук. Що скажете про адаптацію?

– Назар Домчак і Владислав Резнік є практично ключовими гравцями нашої команди. Данилові Пилипчуку ми ще даємо ігрову практику в команді U-17. У ДЮФЛ він може зіграти увесь матч чи 60 хвилин. Тому за можливості їх залучаємо до матчів Академії, щоб підтримувати ігровий тонус. Вони пройшли з нами збори та постійно тренуються з “Карпатами-2”. Домчак і Резнік залучалися до тренувань з першою командою. У них шалена мотивація, адже у такому віці грати і тренуватися на такому рівні – це дуже сильно. Вони швидше починають прогресувати. У певний момент Владислав Резнік трохи “наївся”, адже він молодий і на кожному тренуванні віддається на повну. А швидкість і рівень тренувань вищий, тож Владислав трошки підсів. Однак зараз він повертається на попередній рівень. Ці хлопці – наше майбутнє. Зараз вимагати, щоб вони були лідерами у Другій лізі це складно. Є процеси, які вони повинні пройти. Ми все бачимо та намагаємось не тиснути психологічно.

– Це великий аванс для 16-річних хлопців, що вони вже грають у Другій лізі?

– Так, вони вже за своїм рівнем перевершили ДЮФЛ, тож залишати їх лише там – це застій і втрата часу. Турнір U-19 більше б відповідав їхньому рівню, але це непогано, що вони грають у Другій лізі. Вони швидше адаптуються до дорослого футболу.

– Також ви залучали й інших гравців U-17. Чи плануєте в майбутньому теж запрошувати нових виконавців у “Карпати-2”?

– Зараз у нас є достатня кількість футболістів, тому такої потреби немає. Однак на зимових зборах ми будемо залучати до тренувального процесу інших хлопців. Вони навчаються у школі, це їхній останній рік. Відлучати їх зі школи на місяць – теж неправильно. Проте поступово будемо їх інтегровувати, адже вони є у нашій обоймі. Стежитимемо за ситуацією і залучатимемо поступово.

– Команду поповнили хлопці з інших клубів: Іван Карпів, Максим Бойченюк і Артем Лєгостаєв. Що можете сказати про них і чому вирішили їх підписати?

– У нас є селекційна служба, яка активно працює. У певний момент на тренуванні були присутні 12-14 футболістів, ще двох-трьох залучали до тренувального процесу першої команди. Це шкодило нам, ми не мали повноцінного тренування. Нам потрібно було укомплектуватися. Наприклад, Карпів – це гравець 2006-го року на перспективу. Бойченюк на рік старший, він приїхав на тренування, ми його оцінили, він непогано себе проявив. А Лєгостаєва брали з подальшою перспективою на першу команду. Тобто з умовою, що він за півроку себе проявить і його переведуть до основної команди.

– Час від часу “Карпатам-2” у матчах допомагають гравці з основи.

– Це така ж ситуація, як з Кожановим. Вони приходять з основи, це надихає молодих гравців, підіймає настрій тим футболістам, які виходять у складі з ними. Коли ми граємо з суперником, де багато старших футболістів, досвідчені виконавці з основи – це суттєва допомога.

– Наскільки часто спілкуєтесь з Мироном Маркевичем?

– Більше комунікували на початку сезону, як з Мироном Маркевичем, так і з Остапом Мироновичем, тому що треба було обговорити всі деталі щодо тренування, розвитку тренувального процесу, правильних акцентів. Зараз ми теж тримаємо постійний зв’язок з тренерським штабом першої команди.

– Чи плануєте взимку підсилювати склад гравцями з інших команд?

– Якщо будуть гравці, які відповідатимуть нашим критеріям і вимогам та матимуть перспективу в першій команді, то звичайно запросимо їх.

– Тривалий час пропустив талановитий Андрій Ломницький. Чи маєте інформацію щодо його повернення на поле?

– Я спілкувався з нашими лікарями – до кінця року не можемо розраховувати на нього. Андрію потрібно буде пройти додаткове обстеження, після якого ми розумітимемо, чи він зможе повернутися до тренувального процесу.

– Найкращим бомбардиром “Карпат-2” у цьому сезоні є Олександр Фетько. П’ять голів – це далеко не максимум цього хлопця?

– Він забиває м’ячі та створює моменти. Завдяки своїй швидкості та дриблінгу Фетько завжди тримає суперника в напрузі. Також у нього хороший удар. Водночас не можна сказати, що Олександр вже готовий до виступів за першу команду. Попереду ще багато роботи. Все у його руках.

– Навесні ви були старшим тренером команди АФ “Карпати” U-17. Із тієї команди у “Карпати-2” ви запросили лише Артема Копила.

– Ще до повномасштабної війни, а згодом і після її початку, нашу команду покинула велика кількість футболістів. Троє перейшли в “Рух”, ще кілька поповнили “Шахтар” і “Динамо”. Дехто залишився за кордоном. А це практично основний склад команди. Тому обрали тільки Копила.

– Скільки часу ви приділяєте аналізу матчів?

– Після кожного поєдинку детально розбираємо гру. Ми вказуємо не лише на помилки, але й відзначаємо хороші дії, які повинні залишитися у подальшому. Також ми аналізуємо суперника, проводимо теоретичні заняття, показуємо сильні та слабкі сторони опонентів. Футболісти мають не лише тренуватися, але й розвиватися. Це вимоги сучасного футболу. Наш тренерський штаб аналізує кожну гру. Я роблю вибірку по моментах, яку ми розглядаємо на теорії. Ігор Ощипко робить нарізку гри суперника. Крім того, у нас ще є аналітик Олег Рихаль, який теж аналізує опонента та готує потрібну інформацію. Так відбувається командна робота по розбору гри та аналізу суперника.

– Глобальне ваше завдання – виховувати гравців для основної команди. Якщо ж вести мову про вашу персональну мету. У чому вона полягає?

– У нас є певна обумовлена у колективі ціль. Ми налаштовуємо хлопців на перемогу у кожному турі. Виграючи, ми піднімаємось по сходинках уверх. Адже крім того, що вони повинні розвиватися і рости як футболісти, вони також мають виховувати в собі дух переможців. Оскільки кожна перемога додає впевненості. Ми завжди виходимо на поле з думкою лише про перемогу.