“Хочу робити “Карпати” сильнішими”: Вісенте Фустер – про дружбу з Фернандесом, вільний час у Львові і рідну Валенсію
“У 2014-му році я був у Луцьку”
– Україна – не перший закордонний досвід для вас. Раніше у вашому житті були Китай та Гватемала. Як вам працюється в Україні?
– Якщо чесно, то я задоволений. Це інша країна, ніж Китай, вона трохи відрізняється від Гватемали, тут інша культура. І я думаю, що ця країна значно більш розвинена у футболі порівняно з тими країнами, де я раніше працював.
– Перед призначенням у “Карпати” ви приїжджали до Львова на кілька днів, але згодом повернулися після зборів. Середина лютого: холодно, російські обстріли, відсутність електроенергії –як ви адаптовувалися? Наскільки складно було?
– Чесно кажучи, завдяки тому, що мені пощастило пожити й попрацювати в різних країнах і культурах, адаптація для мене була легкою та швидкою. Можливо, трохи складнішою через ситуацію в країні, це правда. І, можливо, ще через клімат – тут дуже низькі температури взимку, сильний холод, але загалом я адаптуюся дуже швидко.
– Що ви знали про Україну, коли виник варіант тут попрацювати?
– Цікаво, що у 2014 році я також мав нагоду побувати тут, в Україні, коли навчав дітей та місцевих тренерів. Якщо точніше – в Луцьку. Там я провів там 15 днів, тож трохи познайомився з країною і її культурою.
“Фернандес – один із моїх найкращих друзів”
– Для вас це третій спільний досвід роботи з Франсіско Фернандесом. Ви працювали разом у “Реал Мурсії” та “Алькорконі”. Вперше ви познайомились у 2008-му році. Пригадайте досвід роботи з Містером до “Карпат” і як ви познайомились?
– Я знаю Містера з 2008 року – ми познайомилися на тренерських курсах у Мадриді. Відтоді у нас склалися дуже хороші стосунки, і ми підтримували зв’язок протягом років. Обставини у футболі не дозволяли нам працювати разом, але я співпрацював із ним у різні роки, у певні періоди сезонів. І ось три сезони тому з’явилася можливість працювати разом, тож зараз ми уже три роки – починаючи з “Алькоркона”, потім “Мурсія” і тепер тут, у “Карпатах”.
– Чи змінився Фернандес за ці роки?
– Говорячи про тренерську складову, це тренер, який постійно шукає нові підходи, уважно стежить за еволюцією футболу, адже ця гра не стоїть на місці. Він прагне постійного прогресу й намагається довести все, як кажуть в Іспанії, “до ідеалу”. Намагається робити це краще і краще.
– Перші матчі були складними для вас, “Карпати” поступалися. Як ви намагалися підтримати Фернандеса? Чи цей період був для вас одним з найскладніших у кар’єрі?
– Ми віримо тільки в щоденну роботу – працювати, працювати і викладатися на повну щотижня. У перших матчах нам трохи бракувало точності або, як кажуть у футболі, трохи везіння, якого іноді потребує команда. І я завжди наводжу один приклад. Усі пам’ятають Іспанію, яка виграла чемпіонат світу завдяки голу Іньєсти на останніх хвилинах. Але майже ніхто не згадує сейв Касільяса після удару Роббена, який фактично теж зробив Іспанію чемпіоном світу – можливо навіть не менше, ніж той гол. Але в пам’яті усіх залишається Іньєста, а не Касільяс.
– Про що ви спілкуєтесь з Фернандесом, крім футболу?
– Містер, хоч він і тренер – один із моїх найкращих друзів. І я можу обговорювати з ним будь-які теми.
– Якщо у вас виникає якесь життєве питання, він одна з тих людей, до якої ви звернетесь за цією порадою?
– Так, на всі 100%.
“Я мріяв стати професійним футболістом”
– Як ви проводите свій вільний час у Львові?
– Чесно, вільного часу було зовсім небагато, але коли він з’являється, ми виходимо в центр, можемо випити кави, прогулятися, зайти в парк і трохи роздивитися місто. Потроху знайомимося з ним. Насправді вільного часу не так багато, як комусь може здаватися.
– Франсіско Фернандес мріяв стати футболістом, але травма йому завадала це зробити. Він ще у молодому віці зрозумів, що варто себе спробувати у тренерстві. Як було у вашому випадку? Чому не склалось з кар’єрою футболіста? І як дійшли до того, що стали тренером?
– Моя історія досить звичайна: як і кожна дитина, я мріяв стати професійним футболістом. Але не всім у житті вдається потрапити у великий футбол. І коли я зрозумів, що, швидше за все, не стану гравцем, я вирішив піти іншим шляхом – стати тренером. Почав працювати з різними віковими категоріями, отримав відповідні ліцензії і займаюся цим до сьогодні.
– Ваш батьківський дім розташований неподалік Валенсії. Вашою улюбленою командою “Валенсія”?
– Я з Валенсії, і “Валенсія” – це, без сумніву, клуб мого дитинства і мого серця. Але чесно кажучи, моє серце трохи розділене, бо я працював у “Вільярреалі” і також не раз перетинався з “Атлетіком” із Більбао. Тож воно належить не лише одному клубу.
– “Валенсія” та “Вільярреал” – принципові команди, які беруть участь у регіональному дербі. Чи відчували ви це, коли працювали, зокрема, в Академії “Вільярреала”?
– Коли я працював у “Вільярреалі”, я справді хотів, щоб вигравав “Вільярреал”, бо це була команда, де я тоді працював. Але зараз, коли я вже не там, будь-який результат підходить, хоча краще нічия – по одному очку кожному. І всі задоволені.
“Зараз я не думаю про те, щоб бути головним тренером”
– У футболі ви спробували себе у різних ролях: дитячий тренер, тренер воротарів, аналітик, скаут, спортивний директор. Чи немає у вас амбіцій попрацювати головним тренером?
– Моя мета – продовжувати рости й навчатися. Зараз я не думаю про те, щоб бути головним тренером – я вже мав такий досвід. Я добре знаю, наскільки це складно. Зараз я повністю сконцентрований на тому, щоб допомагати Містеру, розвиватися разом із ним і робити “Карпати” сильнішими – це головне.
– Ваша робота – доволі виснажлива, оскільки під час тренування ваш голос дуже часто лунає. Зараз ви маєте втомлений вигляд, прзаду важке тренування. Як ви відновлюєте сили і чи дійсно після кожного тренування відчувається певне спустошення?
– З моєї точки зору – ні, я так не вважаю. Думаю, одні люди можуть бачити в цьому перевагу, інші – недолік. Для мене це радше мій недолік: я дуже голосно говорю. І через це люди, можливо, можуть щось не так сприймати. Але загалом ні, я не відчуваю якогось серйозного виснаження.
– Один з ваших колег охарактеризував вас, як дуже скрупульозного, який хоче знати все до деталей. До вас звертаються, якщо треба вирішити певні побутові питання. Чи дійсно ви глибоко аналізуєте футбол та будь-яку життєву ситуацію?
– Люди кажуть, що я іноді занадто багато питаю – можливо, це ще один мій недолік, як я вже говорив. Але врешті-решт ти просто хочеш зрозуміти або уточнити, і для цього треба питати. І не думаю, що це сильно щось змінює – це просто інформація. Чим більше питаєш, тим більше знаєш, а чим більше знаєш, тим кращі рішення можеш ухвалювати.
“Карпати” займають частину мого серця”
– В Україні ви не тривалий період часу, але чи за цей проміжок часу, ви здобули цінний досвід, якого вам не вистачало раніше? Чи відчуваєте, що ви суттєво змінились у порівнянні з тим, яким були нещодавно?
– У різних країнах ти вчишся культурі. Іноді хочеш зрозуміти іншу сторону, людину з іншої культури, але часто це важко через різницю між культурами. Зараз ми, наприклад, тут теж вчимося новому. Те, що тут дуже рано вечеряють – це те, що нас трохи дивує порівняно з Іспанією. І ще одне, що мені зараз прийшло в голову – це сауна і відновлення гравців. В Іспанії це не так поширено.
– Ваш досвід роботи у Гватемалі та Китаї. Розкажіть, чим ви там займалися, що входило у ваші функції?
– Я працював у Гватемалі – спочатку був директором футбольної академії, потім став тренером другої професійної команди. У Китаї я провів шість з половиною років у футбольній федерації, за цей час виконував різні ролі: був і тренером, і директором федерації, і тренером воротарів, і аналітиком – робив багато різних речей.
– Ви неодноразово були на провідних іспанських стадіонах. Як вам домашній стадіон “Карпат”? Та які у вас емоції, коли перебуваєте на “Україні”? Чи можна сказати, що “Карпати” перебувають у вашому серці?
– Так, “Карпати” справді займають частину мого серця. Щодо стадіонів – шкода, що зараз немає можливості заповнювати трибуни вболівальниками через війну. А наш стадіон, на мою думку – це місце, де ми дуже хочемо одного дня побачити повні трибуни й відчути та насолодитися цією атмосферою разом із фанами.
– Яка у вас ціль у “Карпатах”?
– Нашою метою не є ставити цілі більш ніж на тиждень, як каже відомий тренер “Чоло” Сімеоне: “Матч за матчем”. Це тренування за тренуванням, тиждень за тижнем, і коли закінчиться чемпіонат, тоді побачимо, де ми реально можемо бути.
Відеоверсію інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі “ФК “Карпати” Львів”.