Герой України, який обожнював футбол: на згадку про Віталія Сапила

"Два тижні тому ми активно готувалися до зустрічі однокласників з нагоди п'ятиріччя випуску зі школи. Створили в інтернеті групу, де обговорювали усі обставини святкування. У п'ятницю хтось з наших однокласників надіслав скріншот – то була історія з Instagram сестри Віталіка Сапила. Я запам'ятала слова, написані нею: "Братику, я просила тебе, щоб ти повернувся живим", – розповідає Анастасія Скульська, однокласниця Віталія.

Пригадує той жахливий день і Олександр Савченко, перший тренер Сапила. "Моїй дружині зателефонували знайомі із Сокільників. Вони мешкають неподалік батьків Віталіка. Спершу я не міг повірити у цю страшну новину, відмовлявся миритися з тим, що хлопця більше немає", – зізнається тренер.

У спогадах рідних та близьких Віталій Сапило назавжди залишиться веселим та безтурботним хлопцем зі щирою посмішкою. Захар Білецький грав за одну команду разом із Віталієм з восьми років. "Віталік завжди був душею компанії, зазвичай ставав генератором ідей та ініціатором різноманітних пригод. А на полі він демонстрував лідерські якості, тому недарма носив капітанську пов'язку", – каже Захар.

Ще одна характеристика Віталія, на яку звертають увагу його тренер та партнер – чудова швидкість. Білецький відзначає вміння Сапила якісно діяти у відборі, що є вкрай важливою навичкою для захисника. "У 2014-му Віталіком активно зацікавилися селекціонери донецького "Шахтаря". Пригадую, ми навіть у Донецьк їздили на оглядини. Так співпало, що поруч зі стадіоном "Динамо" літали коктейлі Молотова, а ми тоді їхали потягом у Донецьк. На жаль, у "Шахтар" Сапило не потрапив, а потім узагалі попрощався з професійним футболом", – розповідає Савченко.

До речі, улюбленою грою Віталій розпочав займатися доволі пізно – у 12 років. Тренер пригадує, що хлопець наполегливо працював і не просто пробився у стартовий склад, а й став ключовим виконавцем команди. "Лідерські якості Віталік безперечно мав, але я навіть не міг уявити, що він може бути командиром танку", – додає Савченко.

Партнер Віталія по команді, вважає, що вступ до Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного – це поклик душі. Захар каже, що Віталію подобалася військова справа. До того ж хлопця непокоїла травма спини, тому одного дня настав момент вибору. І Сапило віддав перевагу навчанню.

Анастасія Скульська, яка вчилася з Віталієм у львівській школі №48, пригадує веселу вдачу хлопця: "Він любив посміятися, пожартувати, але образити – ніколи. Віталік не був високим, утім мав доволі міцну статуру. Нерідко заступався за друзів, був улюбленцем класу, його знала вся школа".

Напередодні Президент України підписав указ про присвоєння звання Героя України 15 захисникам, зокрема, і Віталію Сапилу, командиру танкового взводу, який знешкодив 30 одиниць техніки ворога. "Це дуже правильний крок, Віталік заслужив називатися героєм завдяки своїм вчинкам та діям. Але насамперед страшенно боляче, що від нас йдуть такі молоді хлопці", – каже Олександр Савченко.

"Востаннє ми спілкувалися два тижні тому якраз у тій бесіді про зустріч випускників, – розповідає Анастасія. – Мені здається, що Віталік чи найбільше хотів цієї зустрічі. Писав, що нам варто зустрітися. На жаль, його бажання не здійснилося. Замість радості та усмішок у якомусь кафе наш клас зібрався на похороні".

В останній путь Віталія Сапила проводили ледве не усі Сокільники. Труна була загорнута у синьо-жовтий стяг на знак того, що Віталій віддав своє життя за Україну. А ще у труну поклали футбольний м'яч – хлопець пристрасно любив футбол. На жаль, він не дізнається про перемогу Батьківщини над агресором, більше не побачить своїх однокласників і вже ніколи не вийде на футбольне поле.

Спочивай з миром, Воїне. Слава Україні!