“Думав, що вирушаю на перегляд, але приїхав і одразу підписав контракт”: Сухар – про перехід у “Карпати”, важку травму та окупацію рідного села

Про позицію на футбольному полі

“Вихід зліва? Для мене це не було несподіванкою, оскільки мене награвали на лівому фланзі. Я вийшов, добре зіграв і з цього моменту там продовжую виступати. У дитинстві мене ставили більше в атаку, адже я мав хорошу швидкість, міг пробігти та забити м’яч”.

Про дебютний гол за “Карпати”

“Я стримано відреагував на цей гол. Хотів сильно вдарити по м’ячу, але не вдалося, тож я подумав: “Що я роблю?” Проте потім я побачив м’яч у сітці, а всі побігли до мене. Це приємний момент. Чи міг би я виконувати стандарти? У нас є штатні виконавці стандартів, є хлопці технічніші за мене”.

Про запрошення від “Карпат”

“У мене була пропозиція від “Полтави”, я вже зібрався туди, але згодом мені зателефонував Павло Таран і сказав, що їде у “Карпати”. Він запитав, чи хотів би я приїхати на перегляд до Львова. Для мене це було несподіванкою. Звичайно, я погодився. Думав, що вирушаю на перегляд, але я приїхав і одразу підписав контракт. За декілька днів до дзвінка Павла Олеговича я побачив у інтернеті, що Мирон Маркевич очолив “Карпати”. Мені дуже приємно працювати з такою людиною. Коли я був малим, а Мирон Богданович тренував “Дніпро”, ми з друзями ходили дивитися крізь сітку, як тренувалася його команда. Для нас це було щось неймовірне”.

Про травму в “Зорі”

“Ми прилетіли зі зборів, провели їх дуже добре. Повернулися у Запоріжжя та тренувались на базі. Ми готувалися до матчу проти київського “Динамо” на виїзді. За чотири дні до поєдинку ми бігали і я раптово впав. Ніби нічого не трапилось, допрацювали до кінця і я відчув біль у коліні – воно заклинило і не згиналось. Після тренування я пішов до лікаря, він зробив обстеження і сказав, що у мене проблеми з меніском. Потрібно було робити операцію. Я полетів у Німеччину, мені зробили операцію. Клуб взяв відповідальність на себе і я за це вдячний “Зорі”. Зараз не відчуваю жодного дискомфорту”.

Про рідних в окупації

“Моє рідне село Велика Лепетиха, що на Херсонщині зараз окуповане. У мене там залишаються бабуся та дідусь. Я дуже багато про це думаю. Дякувати Богу, у них там є зв’язок і їм можна зателефонувати. Я не був вдома вже майже два роки та сумую за рідними”.

Про “Дніпро”

“У сьомому класі я поїхав у Дніпро та залишив рідний дім. Спочатку було складно, тому що хотілося додому, адже я був ще дитиною. Коли ми з батьком їхали у Дніпро, то він сказав, що я повинен розуміти, куди ми їдемо. Він пояснив, що треба багато працювати і також добре вчитися. Минув час, я полетів на збори в Туреччину з основною командою “Дніпра”. Це було неочікувано, я отримав позитивні емоції. І хоч “Дніпро” вже розподався, однак там ще були Руслан Ротань, Сергій Кравченко, Андрій Лунін та інші”.

Повне інтерв’ю дивіться на YouTube-каналі львівських “Карпат”.