БОМБІН: перші зміни в Академії Карпат, гравець у центрі, Ніко Вільямс, захоплення Артетою | Розмова
– Андоні, у клубів ви вже шість місяців. Якими вони були і що за цей час вдалося зробити на новій посаді?
– За цей час я зміг краще пізнати клуб, ознайомитися з його структурою та можливостями. Я переконався, що у нас є багато талановитих гравців у різних районах Львівщини. Вважаю, що це є хорошою основою для початку роботи. Ідея полягає в тому, щоб тісно співпрацювати з тренерами та гравцями, аби проєкт, який ми запланували для "Карпат", почав розвиватися.
– До цього ви працювали в Еквадорі. Чому ви вирішили переїхати в Україну, де триває війна з Росією?
– Одним із моїх пріоритетів було повернутися до Європи, бути ближче до Іспанії або ж знову працювати в європейському футболі. Період в Еквадорі був для мене дуже цінним, адже працювати в найкращому клубі з підготовки гравців у всій Південній Америці – це велика честь для мене. Водночас той проєкт, який планували "Карпати" на майбутнє, став тим, що найбільше мотивувало мене приїхати. Інтерес, який вони проявили до моєї кандидатури та можливості допомогти розвивати талант місцевих молодих гравців найбільше мене привабили. До цього додалося й те, що Львів — надзвичайно гарне місто з дуже привітними людьми. І, попри те що країна перебуває у стані війни, я мав змогу приїхати декількома днями раніше, щоби познайомитися з містом. Я зрозумів, що це ідеальне місце для подальшого розвитку моєї професії.
– Еквадорський "Індепендьєнте дель Вальє" знають на всьому континенті завдяки талантам, яких клуб продає у Європу: Вільям Пачо перейшов у "ПСЖ", Мойзес Кайседо – у "Челсі", а ще в Європу перебралися П’єро Інкап’є, Кендрі Паес та інші. У чому секрет цієї Академії?
– Дуже важливо будувати проєкт довкола гравця. Гравець має бути центральною фігурою, а його розвиток повинен відбуватися у всіх напрямках: фізичному, когнітивному та освітньому. Ми повинні завжди намагатися допомогти гравцеві бути добре підготовленим до майбутнього. Це означає надати йому якісні умови для тренувань, належну освіту, добру школу, правильні харчові звички та повноцінний відпочинок. "Індепендьєнте дель Вальє" був проєктом, де вся система вибудовувалася на гравцях та довкола гравців. Наша мета – спробувати зробити те саме тут, в "Карпатах", і спробувати надати гравцеві все необхідне для зростання, щоб він міг вийти на новий рівень і досягати результатів, яких, можливо, навіть ми самі не очікуємо. Іншими словами, подолати бар’єр Європи та виховати гравців-орієнтирів. Для цього ми маємо бути хорошими в тренуваннях, ми маємо надати йому хороші умови життя і дати йому якісну освіту.
– У Львові ви багато спостерігали за роботою клубної Академії. Що вас неприємно здивувало і що ви хотіли б змінити в українському футболі?
– Звичайно, не можна сказати, що робота ведеться погано. Я вважаю, що тренування проходять досить добре, зважаючи на ті умови, які маємо зараз. Проте є простір для покращення, насамперед у ресурсах, які ми залучаємо до тренувального процесу. Мій досвід у різних клубах показує: що більше кваліфікованих фахівців задіяно, то легше організувати роботу з гравцями. Тут нам, можливо, ще бракує персоналу, висококваліфікованих спеціалістів і професіоналів. Ми вже робимо кроки в цьому напрямку, залучивши тренера з фізпідготовки, але потрібно йти далі. Саме в цьому аспекті нам є куди рости. У структурах клубу мають з’явитися професіонали з аналізу, фізичної підготовки – це дозволить значно якісніше вибудувати процес розвитку гравця. Вважаю, що нині робота організована добре, але нам слід збільшити кількість фахівців і вдосконалити саму систему колективної роботи. Я вважаю, що тут все ще занадто все сконцентровано на головному тренері — що частково має свої плюси, але нам потрібно створити команди з більшої кількості професіоналів, професіоналів кваліфікованих, які зможуть підняти як індивідуальні, так і командні результати на новий рівень.
– Українські дитячі тренери часто роблять акцент лише на результаті. Чи вбачаєте ви проблему в цьому?
– Звісно, ми маємо розвивати гравців, це головне. Результат іноді може стати перешкодою, адже він засліплює тренерів і змушує їх надто тиснути на футболістів. Ми маємо сприймати результат лише як один із елементів. Так, ми завжди будемо виходити на поле, щоб перемогти — це має бути нашою метою і наміром, але результат не може нас обмежувати. Іноді результат змушує нас приймати неправильні рішення, змушує нас надто тиснути на гравців, а ми маємо розуміти, що помилка є частиною процесу. Особливо на початкових етапах, де діти не мають втрачати ентузіазм, де вони мають отримувати задоволення від гри, а не боятися помилок чи того, що може сказати тренер. Тому ми будемо намагатися працювати в цьому напрямку: ми будемо працювати над тим, щоб гравці багато працювали з м'ячем, розуміли гру, очевидно, робили помилки - бо це буде частиною процесу – і при цьому мали амбіцію перемагати. Тож це буде спільна робота з тренерами. Можливо, нам доведеться також попрацювати з ними над менталітетом або розумінням результату і процесу розвитку, але я вірю, що разом ми зможемо прийти до правильних результатів.
– На ваших очах зростав майбутній чемпіон Європи Ніко Вільямс. Він прийшов до вас з "Осасуни" в 11-річному віці і всі одноголосно стверджували, що цей хлопець – великий талант. Як академії "Атлетіка" вдалося його не загубити?
– Передусім ми повинні мати талант. Ніко Вільямс був природженим талантом, і завдяки належній підтримці мав усі шанси досягти найвищого рівня та тих успіхів, які сьогодні має. Для мене ж надзвичайно важливим є зв’язок із першою командою. Тренер головної команди має бути в гармонії з проєктом академії: він повинен підтримувати й допомагати молодим футболістам, які переходять до першої команди, надаючи їм ті останні штрихи чи ідеї, яких їм бракує для того, щоб утвердитися на професійному рівні. Робота тренера першої команди та всього тренерського штабу є ключовою, адже саме вони повинні створити простір для гравця, допомогти йому відточити необхідні навички, щоб стати професіоналом й, безумовно, надати можливості. Нам пощастило, що в "Карпатах" двері до першої команди відкриті для футболістів Академії. Це ми вже побачили нещодавно на прикладі Домчака, який отримав шанс зіграти у двох перших матчах. І, безсумнівно, впродовж сезону ми ще побачимо більше вихованців Академії, які матимуть можливість грати в першій команді.
– Кого ще з вихованців карпатівської Академії ви можете відзначити?
– Вважаю, що в команді U-19 у нас є багато футболістів із потенціалом для першої команди. Дехто з них уже залучені до збірних — наприклад, Кокодиняк, Резнік, Чеберинчак. Я вважаю, що це гравці, які мають усі шанси найближчим часом або в недалекому майбутньому долучитися до основної команди. Панчишин — ще один гравець, який часто виступає за збірну і вже перебуває в складі U-19. Якщо з ним добре попрацювати, він також матиме реальні перспективи. Але я не відкидаю нікого: переконаний, що всі гравці, які є в складі U-19, якщо вони віритимуть у себе й працюватимуть наполегливо, матимуть шанс потрапити до першої команди. Якщо дивитися ще нижче, то я вважаю, що у складі U-17 також є цікаві футболісти: Зварич, Бабірад. У нас хороша академія, сильний кадровий резерв і багато перспективних гравців. Тож сподіваюся, вже скоро ми побачимо їх у першій команді.
– Ви буваєте на більшості матчів "Карпат" в УПЛ. Вам подобається футбол, який демонструє команда Владислава Лупашка?
– Для мене це має бути основою: те, як грає перша команда, повинно бути провідною ниткою того, як ми хочемо грати в Академії. Я вважаю, що перша команда демонструє футбол, який дуже добре представляє місто Львів і цей клуб: це команда з високим пресингом, яка намагається бути протагоністом гри, прагне діяти досить вертикально, але не прямолінійно — контролюючи м’яч, щоб створювати простір і переваги. І, перш за все, команда є дуже універсальною, тобто не замкненою в одній структурі, а з великою кількістю ігрових варіантів. Я вважаю, що ця ідея першої команди є дуже влучною, і вона вже підтвердила це як у минулому сезоні, так і в нинішньому, який, сподіваємося, також принесе нам результати й успіхи, як і минулого сезону. Очевидно, що ця модель повинна бути пов’язана з Академією. Це одна з наших цілей — щоб уся Академія дотримувалася тієї ж лінії та моделі гри.
– До Львова ви приїхали зі своїми помічниками. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше.
– Так, минулого місяця до нас приєдналися два фахівці. Один із них працює у сфері підготовки спортсменів високого рівня, спеціаліст із фізичної підготовки. Він допоможе нам вибудувати всю структуру відділу фізичної підготовки. Це те, чого наразі немає у Львові, та й загалом в Україні — немає такої спеціалізації чи підготовки. Тому одним із головних завдань буде розробка комплексного плану фізичної підготовки для всіх команд Академії, створення індивідуальних програм та профілів для кожного гравця, щоб максимально якісно розвивати їх у фізичному аспекті. Фахівця з фізичної підготовки звати Джон Маза. Другий спеціаліст — Андер Уете, який відповідатиме за методологію та технології. Ми хочемо почати впроваджувати технологічні рішення, які допоможуть нам контролювати інформацію, покращити комунікацію з гравцями, працювати з даними. У методологічній частині йдеться про впровадження кращих протоколів тренування і про те, щоб надати більшої цінності тій грі, яку ми відпрацьовуємо на тренуваннях і яка потім переноситься у матчі. Зараз кожен із них працює: Джон перебуває в Ужгороді на турнірі з U-17, Андер — у Черкасах, де грає наша U-16. Вони знайомляться з командами, щоб уже з 1 вересня ми могли розпочати повноцінну роботу.
– Як виглядатиме ваша робота у подальшому? Чи є певні чіткі дедлайни та завдання?
– Ми працюємо на різних напрямках у клубі. Почали поглиблювати роботу у сфері скаутингу — вже створили своєрідну платформу, де реєструємо гравців. Впродовж двох місяців хочемо мати вже суттєву базу переглянутих футболістів, щоб на основі цього формувати перші виклики та краще пізнати гравців. У тренувальному процесі для мене перший квартал, тобто перші три місяці, буде ключовим. Уже у вересні ми маємо провести відбір усіх гравців, організувати тести на фізичну підготовку, щоб отримати необхідну інформацію та почати працювати у тій системі, яку хочемо вибудувати на довгострокову перспективу. Адже цей проєкт точно не короткостроковий. Тому ці перші три місяці будуть надзвичайно важливими. Ми повинні закріпити роботу, яку вже розпочали у відділі скаутингу, та поступово впроваджувати ту модель тренувань, яка, на мою думку, дуже допоможе нам у розвитку талантів.
– Ви народилися в Іспанії та сформувалися там як футболіст. Чому вам не вдалося стати професійними футболістом?
– Я родом із Баракальдо, з Країни Басків. Торресандіно — рідне селище мого батька, до якого я дуже прив'язаний. Там я проводив майже всі свої літні канікули в дитинстві, і це місце дало мені багато теплих спогадів. Я завжди був пов’язаний із футболом як гравець. Багато років виступав за різні клуби у своєму місті й, правду кажучи, мав доволі хороші здібності, але з часом, дорослішаючи, я почав більше навчатися, готувати себе у сфері футболу, здобувати освіту. Вивчав спортивну науку та фізичну культуру, розпочав тренерські курси. І коли зрозумів, що, можливо, не матиму майбутнього як професійний футболіст, почав готувати себе до іншого шляху — як фахівця у футболі. Перші кроки зробив в Академії "Атлетіка", де працював із наймолодшими віковими категоріями. Це завжди йшло паралельно з моєю ігровою кар’єрою. А коли стало очевидно, що професійним футболістом я не стану, я обрав шлях професійного тренера.
– Ви зрозуміли, що не станете великим футболістом, тому почали думати про іншу діяльність у футболі?
– Саме так. У 19 років я ще виступав у команді U-19. Грав я до 26 років, але на аматорському рівні. Тож потрібно було думати про підготовку до професії, про те, що мені справді подобалося — про футбол. Вже з 20 років я почав тренувати дитячі команди й готувати себе до професійного майбутнього по інший бік поля — на лаві тренера чи на керівній посаді. Можливо, я міг би довше йти шляхом футболіста, але, мабуть, тоді не був готовий до цього психологічно. Так, у мене були футбольні здібності, але моя ментальність більше тяжіла до того, щоб готувати себе до майбутнього як тренера або футбольного директора.
– Раніше ви працювали тренером професійних команд, зокрема, у другому китайському дивізіоні. Чи не виключаєте ви того, що одного дня ви повернетеся у футбол в ролі тренера?
– Це не входить у мої найближчі плани. Я знайшов своє місце у спортивному менеджменті, у роботі з академіями. Мені дуже подобається розвивати таланти, керувати робочими групами, працювати з людьми. У найближчому майбутньому я не маю наміру сідати на тренерську лаву головної команди чи команди U-19. Ні, це точно не моя мета зараз. Набагато більше мене цікавить продовження роботи як спортивного директора або директора академії, де, вважаю, у попередніх етапах я вже показав хороший результат.
– Який тренер вплинув на ваше формування найбільше?
– Я вважаю, що є багато тренерів, які роблять свою справу дуже добре. Наприклад, якщо говорити про сьогодення, то, на мою думку, Мікель Артета в "Арсеналі" вже зробив і продовжує робити велику роботу. Він починав у Гвардіоли, який, як на мене, є одним із орієнтирів у тренерській справі та у футболі загалом. Я б відзначив саме цих молодих тренерів, які демонструють високий рівень у сучасному футболі, що стає дедалі більш вимогливим і насиченим матчами. Якщо ж трохи озирнутися в минуле, то такі тренери як Луїс Арагонес, який досягнув великих успіхів, або Вісенте дель Боске, якщо згадувати іспанських тренерів, теж є для мене авторитетами. У плані управління колективом, я вважаю, що успіх значною мірою залежить від того, як ми керуємо гравцями. І Арагонес із дель Боске були чудовим прикладом саме таких тренерів. Якщо говорити про більш сучасні приклади, можу згадати Ернесто Вальверде, Хав’єра Рабанала з "Індепендьєнте дель Вальє", який зараз досягає великих результатів і продовжує змагатися одразу в трьох турнірах. Але якщо говорити про елітний рівень, то я б усе ж таки виділив Мікеля Артету.
– Якою є ваша ціль у "Карпатах"? Коли ви будете задоволені своєю роботою?
– Для мене ключовим завданням буде залучити якомога більше гравців з Академії до складу першої команди. Це моя мета, і я хочу, щоб ці гравці також представляли національну збірну. Я працюю над тим, щоб замість одного гравця ми могли дати шанс трьом — це і є моя мета. Щоб і національна збірна перш за все зверталися саме до "Карпат" у пошуку гравців. І, безумовно, головний тренер першої команди, коли з’являється потреба, насамперед шукав би гравців у Академії — це і є моя ціль.
Відеоверсію інтерв’ю дивіться на нашому YouTube-каналі.