Андрій Тлумак: "У мене карпатівське серце. І це не просто слова"

"Було дуже важко створити команду за такий короткий проміжок часу"

– Андрію Богдановичу, за підсумками першого кола "Карпати" посідають друге місце. Чи сподівалися ви на початку дебютного сезону саме на такий результат?

– Звичайно, що ми ставили перед собою максимальні завдання та хотіли бути першими. Було дуже важко створити команду за такий короткий проміжок часу, але у нас досвідчені та класні футболісти. В принципі, ми розраховували на те, що перебуватимемо серед лідерів своєї групи та боротимемося за вихід у Першу лігу.

– Глибини складу вистачає на даний момент?

– Кожному тренеру хотілося б мати якомога більше виконавців у своєму розпорядженні. Судячи з мого досвіду футболіста та тренера, коли у колективі дуже багато класних гравців – вони усі хочуть грати. Тим більше, коли це Друга ліга, то однозначно у всіх є таке бажання. Проте у старті ми можемо дати таку можливість лише 11 гравцям. Коли у роздягальні є чимало футболістів, які ще можуть виступати в УПЛ, то можуть виникати не те, щоб конфлікти, скоріше, певні непорозуміння.

– Потрібно тримати тоді якогось авторитетного гравця.

– Це не дає жодної користі, тому що ви самі бачите це на прикладі великих клубів: "Реалу", "Барселони" чи "Баварії". Якщо певний гравець вважає, що він кращий за когось і він не грає, то ніхто не допоможе йому. У нього є свої амбіції та бажання. Тренеру треба з цього якось виходити – ось це найскладніша ситуація.

– Як ситуація Петракова та Маліновського, наприклад.

– Маліновський краще в Італії виглядає, та я не думаю, що він гірший у збірній України. Проте є певні конфлікти та непорозуміння. Добре, що Петраков дуже розумний тренер, переступив через себе і все-таки запросив Маліновського у збірну. Думаю, що у розташуванні команди вони швидше знайдуть спільну мову, ніж через пресу.

"Матч з "Мункачем" – переломний момент"

– Повертаємось до "Карпат". Дев’ять поспіль перемог у чемпіонаті. Чи пригадуєте щось подібне у вашій тренерській кар’єрі?

– Так, у нас було таке з Андрієм Сапугою, коли ми працювали з юнацькою командою "Карпат". У нас тоді якраз було дев’ять перемог. Десятий матч ми програли, але тепер я бачу в цьому позитив. Тому що недавно теж встановили антирекорд. У нас раніше не було такого, щоб наша команда тричі поспіль поступилася. А тут трапилося так, що програли два матчі у чемпіонаті і ще один у Кубку. Антирекорд ми встановили, а тепер хочемо встановити позитивний рекорд.

– У якому психологічному стані перебувають ваші гравці?

– Я би назвав наш минулий матч, коли ми перемогли "Мункач", переломним моментом. Слава Богу, що ми пройшли його малою кров’ю. Все-таки взяли своїх три очки, але те, про що ви говорите, самовпевненість десь з'явилася у наших гравців. Скільки я не старався достукатися, тому що навіть напередодні матчу був емоційно збентежений в цьому плані. Я на цьому наголошував, бачив, що вони розуміють, що я нервую, але все одно повноцінного розуміння не було. Мовляв, ми вісім матчів виграли і знову в будь-якому випадку переможемо. Воно, в принципі, так і сталося – ми перемогли. Вже після матчу спілкувалися з хлопцями – думаю, цей момент стане позитивним дзвінком для нас..

– Цього року команда проведе ще п’ять матчів у другому колі. Як готуватимете своїх підопічних до цих поєдинків?

– Зараз ми тур пропускаємо, оскільки у нашій групі виступає 15 команд. Ми плануємо зіграти контрольний матч на стадіоні "Україна" о 14:00 у суботу. До нас приїде луцька команда "Луцьксантехмонтаж-536" – чемпіон Волинської області. Тому паузу якісно заповнимо. Хочемо дати усім хлопцям однаковий ігровий час, адже деякі футболісти рідше виходять на поле. Загалом усе по плану, ми працюємо. У нас було відновлення, вихідний день. У нас немає такого, що команда увесь тиждень буде відпочивати. Все йде за спланованим графіком підготовки.

"Футбольна команда – це механізм, який потребує постійного вливання свіжої крові"

– У Другій лізі перерва між першою та другою частиною чемпіонату є більшою, ніж в УПЛ. Які позиції плануєте підсилювати протягом цієї паузи?

– Я завжди кажу, що нам потрібні якісні гравці. Якщо буде якісний футболіст, то ми у будь-якому випадку спілкуватимемося і будемо прагнути запросити його у команду. Якщо потенційний новачок виглядатиме слабше від того футболіста, який є у нашій команді, то жодного сенсу у його запрошенні немає. Треба розуміти, що у Другу лігу сильних футболістів набагато важче запросити. Навіть попри те, що у нас хороші умови, амбіційний класний гравець бачить себе в УПЛ. Якщо ми хочемо швидко пройти Другу та Першу ліги і повернутися туди, де ми маємо бути, то однозначно нам треба брати футболістів, які можуть грати у Прем’єр-Лізі. Виникає проблема, коли усі кажуть, мовляв, ви вийдете в еліту і ми тоді до вас прийдемо.

– Але це несправедливо до тих гравців, які виводитимуть команду в Прем’єр-Лігу.

– Однозначно. У нас є кістяк. Думаю, з тими футболістами, які грають постійно, рухатимемось разом в УПЛ. Тому що це реально якісні виконавці, які можуть грати на найвищому рівні і вони це демонструють на тренуваннях і під час матчів. Футбольна команда – це такий механізм, який потребує постійного вливання свіжої крові, зміни гравців, адже чимало з них можуть заспокоюватися і працювати не на всі 100%. Це вид спорту, який ти обираєш з дитинства, де люблять лише сильних і лише тих, які перебувають на вершині. Ти маєш на футбольному полі показувати свій рівень. Ключова статистика це голи, передачі, перемоги. Аналогічно і тренер – яким би ти не був добрим чи поганим, але без перемог тебе звільнять. І навпаки: є результат – ти працюєш.

– Мені дуже не подобається, коли кажуть: "Йди працювати дитячим тренером". Ніби це дуже проста робота.

– Це найскладніша робота. Я це знаю, тому що у мене два сини і я розумію, що таке діти. Особливо у такому віці, коли настає перехідний період. У їхній голові зовсім інші речі. Інколи вкрай важко достукатися.

– Чи можете назвати прізвища гравців, які є у вас на олівці і незабаром вони можуть одягнути зелено-білу форму?

– На сьогодні я не можу вам сказати відверто, тому що ведуться перемовини. Однозначно ми спілкуємося з деякими гравцями, але у когось є ще чинні контракти, а хтось ще думає, сумнівається. Поки ми ще ні з ким не підписали жодних угод.

"Хосеп Гвардіола – №1. Ця людина виграла усе, що могла"

– Наскільки відрізняються відчуття, коли ти виходиш на футбольне поле в якості гравця та в якості тренера?

– Безперечно, це зовсім інші емоції. Гравець традиційно більш егоїстичний, більше думає про себе, щоб не помилитися, зіграти добре. А тренер має у розпорядженні 11 гравців у старті і ще й на лаві запасних. Я хлопцям деколи кажу, що матчі виграють вони. Тому що коли основні футболісти виснажать команду суперника, то виходить свіжа кров, якщо вона добре мотивована, то ми перемагаємо і забиваємо багато голів. Коли заміна не допомагає, це важко. Розраховувати на 11 виконавців дуже складно.

– "Карпати" – універсальна команда, я так розумію. Ми ж бачимо, що Заставний грає і справа, і зліва може зіграти.

– Ми з Андрієм Сапугою схожим чином працювали в U-19 і в Луцьку. Знаєте, як дехто каже: "Ось там працюють за конспектами Лобановського". У нас його конспектів немає, але зараз є дуже багато інформації, його висловлювання, методи роботи, чимало інших моментів. Валерій Васильович – метр українського футболу, номер один в Україні. Так от він казав: "Чим більше універсалів у команді, тим вона якісніша". Тому ми з першого дня стараємось змінювати позиції гравців, щоб вони були більш універсальними, тоді легше працювати.

– Якщо ви вже згадали Лобановського. Кого вважаєте авторитетом з-поміж нинішніх тренерів у світі?

– Хосеп Гвардіола – №1. Це навіть не обговорюється, ця людина виграла усе, що могла. Дуже багато читаю про його методи. Спілкувався з Володею Єзерським, говорив з Юрою Віртом, він взагалі їздив у "Манчестер Сіті" на стажування. Вони мені багато інформації давали. Такі моменти допомагають нам, молодим тренерам, працювати. Я не можу сказати, що буду Гвардіолою, це нереально. Бути схожим, так, можна, але все одно стиль управління, мій характер, я більш емоційний. Гвардіола теж емоційний, однак не настільки, як я.

– Це ми бачимо під час матчів.

– Повірте, це не навмисно, ти просто потрапляєш в екстаз. Ти бігаєш по бровці, хочеш себе зупинити, але без шансів...

– Чи побачимо ми автобіографію Андрія Тлумака? Вам є про що розповісти?

– Книгу? Чи просто розповісти?

– Книгу.

– До книги я ще не готовий, ще рано мені її писати. Можливо, у років 60 можна писати книги. Якщо хтось захоче про мене написати книгу, я буду не проти. Проте якщо сідати за мемуари, то я зовсім не готовий. Вважаю, що я багато чого не зробив і не досягнув того, щоб писати книгу.

"Мав хороші пропозиції, але відмовився від них"

– Ви є улюбленцем львівських вболівальників. Ми добре пам’ятаємо співи "Андрійко Тлумак". Наскільки важливо відчувати підтримку саме з боку фанів? І для футболістів, і для наставника команди?

– Повірте, це дуже важливо, це навіть на словах складно передати. Я дуже їм вдячний за цю підтримку. Навіть після того, що я був у Луцьку, ми грали перехідні матчі. Це була робота. Звичайно, що я карпатівець в душі. Стільки років я тут тренувався ще дитиною. Пізніше мої найкращі футбольні роки минули в "Карпатах". Я завжди це повторював. Моя мама збирала всі вирізки з газет. Недавно я знайшов журнал з цими вирізками. Одна особливо запам'яталася мені: "Андрій Тлумак – це карпатівське серце". Воно реально так є, це не просто слова. Я прийшов зараз у "Карпати", хоча паралельно мав хороші пропозиції, але відмовився від них. Пішов у аматори для того, щоб "Карпати" існували. До того ж навколо чимало людей, які мають аналогічні мрії та ідеї.

– Як, коли та в кого виникла ідея повернення легендарного клубу та як ви отримали пропозицію очолити команду?

– Це було спільне бажання. Керівник давно мав таку ціль. Наші спільні друзі нас познайомили, в мене теж було аналогічне бажання. Ми одного разу зустрілися, поспілкувалися, я виконав певні завдання. Через це ми і зійшлися. Усе склалося і ми розпочали працювати разом.

– Ваш син Юрій був лідером юнацьких "Карпат". Його забрали у київське "Динамо", зараз віддали в оренду в одеський "Чорноморець". Чи отримує він достатньо батькових порад і підказок?

– Ми з ним постійно на зв’язку, три-чотири рази на день зідзвонюємось, обговорюємо різні ситуації та моменти. Звичайно, що для його кар’єри та росту дуже добре, що він виступає у Прем’єр-Лізі, в дорослій команді. Він не з дітьми, він реально прогресує. Звісно, я хотів би мати його у своїй команді, але якщо взяти мої емоції та його молодість, то звичайно, що він буде помилятися, робити щось не так. Я дуже емоційно реагую на ці моменти. Тому, напевно, було б гірше, щоб Юра грав під моїм керівництвом. Він теж карпатівець, дуже хоче виступати за львівські "Карпати". Думаю, з часом Юра повернеться до Львова.

– Він якось сам казав, що хоче перевершити батька за кількістю проведених матчів у "Карпатах".

– Я лише "за". Дитина завжди має бути сильніша за батька. Я люблю обох синів і хочу, щоб вони були кращими за мене у десять разів.

– Дай, Боже, Максим теж підтягнеться. Він займається у "Карпатах"?

– Максим зараз у київському "Динамо". Просто так склалося. Я дуже хотів, щоб він був тут і ми навіть не розглядали іншого варіанту. Проте "Карпати" зникли. Ви знаєте цю історію, з переходом школи "Карпат" в "Рух". Ми отримали хорошу пропозицію від "Динамо", гранда українського футболу, тому так вирішили.

Джерело – Радіо "Львівська хвиля"