Андрій Булеза: “Дякую усім, хто був поруч”
– Андрію, вітаємо! Цей день настав.
– Дякую! Я дуже щасливий. Минуло два роки з моменту моєї попередньої офіційної гри. Це особливий момент. Насамперед дякую Богу за те, що дав мені сили усе це пройти. За те, що дав мені людей, які увесь цей час перебували поруч зі мною: мою дружину, наших батьків та братів, які постійно підтримували мене. Вдячний команді та керівництву клубу, які доклали усіх зусиль, щоб я повернувся на поле. Дякую усім, хто був поруч.
– Ти знав про те, що гратимеш сьогодні?
– Тренер вчора сказав мені готуватися. Повідомив, що є великі шанси вийти на заміну. Все так і сталося.
– Сьогодні ти зіграв на позиції лівого вінгера. Це незвична роль для тебе, хоча ти раніше мав досвід виступів на цій позиції у “Минаї”.
– Так, декілька матчів грав у якості вінгера. З боку, мабуть, було помітно, що я не до кінця відчував ритм гри. Загалом гра була важкою, без середини поля. Було багато довгих передач. Коли вийшов на поле, переживання зникли і я робив усе те, що вимагав тренер.
– У роздягальні партнери привітали тебе з дебютом?
– Так, дякую їм за це. Мене підтримували не лише сьогодні, а й протягом всього часу відновлення. Дуже вдячний кожному: масажистам, лікарям, реабілітологу Роману Сприню. Ці люди завжди були поруч. Також дякую вболівальникам “Карпат” за підтримку.
– Сьогодні відбулося повернення у стартовий склад Тимура Стецькова – твого партнера, з яким ти близько потоваришував під час відновлення.
– Я щасливий за Тимура. Він дуже добре зіграв, провів на полі увесь поєдинок. Від щирого серця радий за нього, за його дружину та донечку – думаю, вони особливо щасливі.
– Сьогодні ти навіть міг відзначитися, однак пробив над поперечкою. Чого не вистачило у тому епізоді?
– Виконання. Я не влучив у ворота. Міг забити, дійсно, але мʼяч пролетів далеко від цілі.
– Нічия – справедливий підсумок матчу?
– Гадаю, що так. У першому таймі “Металіст 1925” грав краще, але у другому таймі все змінилося. Ми налаштувалися, перевернули гру. Прикро, що не перемогли.